Рак тонкої кишки

Тонка кишка – це важлива частина системи травлення. Вона починається біля виходу зі шлунка й закінчується місцем переходу до товстої кишки. Саме тут відбувається основна частина процесу травлення: поживні речовини з їжі розщеплюються на більш прості сполуки, які потім всмоктуються у кров. Завдяки цьому організм отримує необхідні білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мікроелементи.

Рак тонкої кишки – це рідкісне злоякісне новоутворення, що виникає у травному тракті між шлунком і товстою кишкою. Як зазначають фахівці Лікарні ізраїльської онкології LISOD, на цей вид раку припадає менше 1% усіх онкологічних захворювань, тому він діагностується значно рідше, ніж ракові патології шлунка або товстої кишки.

Попри те, що тонка кишка має велику довжину та постійно контактує з різними речовинами, злоякісні пухлини в ній трапляються нечасто. Це пояснюється кількома факторами: швидким просуванням харчової маси, наявністю ферментів, які руйнують потенційно шкідливі сполуки, та відносно невеликою концентрацією бактерій порівняно з товстою кишкою.

Типи пухлин тонкої кишки

Аномальні зміни у тонкій кишці можуть розвиватися з різних типів клітин, які утворюють стінку цього органа. Саме від того, з яких клітин виникає пухлина, залежить її поведінка, швидкість росту, схильність до метастазування та вибір методу лікування.

Аденокарцинома

Це найпоширеніший злоякісний тип онкологічних захворювань тонкої кишки. Вона формується з клітин, що вистилають внутрішню поверхню кишки та відповідають за вироблення слизу. Аденокарцинома зазвичай виникає у дванадцятипалій кишці – початковому відділі тонкої кишки. Симптоми можуть бути неспецифічними: біль у животі, нудота, зниження апетиту, анемія.

Нейроендокринна пухлина (карциноїд)

Карциноїд розвивається з клітин, які виробляють гормони в шлунково-кишковому тракті. Такі пухлини часто ростуть повільно, але можуть виділяти біологічно активні речовини, що спричиняють характерні симптоми – припливи жару, серцебиття, діарею.

Лімфома тонкої кишки

Лімфоми виникають із клітин імунної системи, розташованих у слизовій оболонці кишки. Вони можуть бути як первинними (тобто утворюватися безпосередньо в тонкій кишці), так і вторинними – коли пухлина поширюється з інших органів лімфатичної системи. Частіше зустрічаються у людей зі зниженим імунітетом або хронічними запальними захворюваннями кишечника.

Саркома

Саркоми часто розвиваються зі сполучнотканинних структур стінки кишки. Це рідкісний, але потенційно агресивний тип пухлини. Сучасна діагностика дозволяє виявляти такі новоутворення на ранніх етапах, а таргетна терапія значно підвищує ефективність лікування.

Причини та фактори ризику раку тонкої кишки

Розвиток раку тонкої кишки може бути пов’язаний із кількома факторами:

• Хронічні захворювання травного тракту. Наприклад, хвороба Крона або целіакія підвищують ризик утворення пухлин у тонкій кишці.
• Сімейна схильність. Підвищений ризик спостерігається у людей із спадковим неполіпозним колоректальним раком (синдром Лінча) або сімейним аденоматозним поліпозом (САП).
• Харчові звички. Надмірне споживання червоного та обробленого м’яса, недостатнє вживання клітковини або надлишкова калорійність раціону можуть відігравати певну роль у розвитку аномальних процесів.

Варто зазначити, що точні причини раку тонкої кишки повністю не встановлені, і захворювання часто розвивається на фоні кількох взаємопов’язаних факторів.

Симптоми пухлин тонкої кишки

Це онкологічне захворювання на ранніх стадіях часто не проявляється жодними симптомами, що ускладнює ранню діагностику. З часом можуть з’являтися неспецифічні ознаки, які також зустрічаються при інших захворюваннях кишечника:

• Біль у животі.
• Нудота або блювота.
• Діарея або запор.
• Відчуття здуття або неповного випорожнення.

Особливу увагу слід приділяти наявності крові в калі або незрозумілому зниженню маси тіла – ці симптоми завжди потребують медичного обстеження.

Діагностика раку тонкої кишки

Для встановлення діагнозу раку тонкої кишки використовують комплекс обстежень, що дозволяє оцінити стан кишки, виявити пухлину та підтвердити її природу:

1. Рентгенологічні та томографічні дослідження
   • Комп’ютерна томографія (КТ) допомагає виявити пухлину, оцінити її розмір, локалізацію та поширення на навколишні тканини.
   • Контрастна рентгенографія тонкої кишки дозволяє відстежити проходження їжі та виявити звуження або зміни в просвіті кишки.
2. Ультразвукове дослідження (УЗД)
   • Використовується для первинної оцінки органів черевної порожнини та виявлення пухлинних утворень.
3. Ендоскопічні методи
   • Гастроскопія та інші види ендоскопії дозволяють безпосередньо оглянути внутрішню поверхню тонкої кишки.
   • Під час ендоскопії лікар може взяти біопсію – зразок тканини пухлини для гістологічного аналізу, що є ключовим для підтвердження наявності раку.

Такий підхід дозволяє точно визначити тип пухлини, її розташування та стадію, що є важливим для вибору оптимального лікування.

Лікування онкологічних захворювань тонкої кишки

Лікування раку тонкої кишки завжди планується індивідуально, з урахуванням типу пухлини, її розміру, локалізації, стадії захворювання та загального стану пацієнта. Вибір методів терапії визначає лікарська команда, до складу якої зазвичай входять хірург, онколог, радіолог та інші спеціалісти.

Хірургічне лікування

Операція є основним методом лікування при локалізованих пухлинах. Мета – повне видалення пухлини разом із частиною ураженого відділу тонкої кишки та, у разі потреби, прилеглими лімфатичними вузлами.

• При аденокарциномах зазвичай видаляють сегмент тонкої кишки, уражений пухлиною, разом із лімфатичними вузлами.
• При карциноїдних пухлинах хірургічне втручання може поєднуватися з видаленням невеликих метастазів у печінці, якщо вони є.
• Саркоми та лімфоми також можуть вимагати хірургічного видалення, але підхід залежить від конкретного типу пухлини та її агресивності.

Хімієтерапія

Хімієтерапія застосовується у таких випадках:

• коли пухлину неможливо повністю видалити хірургічно;
• при поширенні раку на інші органи;
• як ад’ювантна терапія після операції для зниження ризику рецидиву.

Схеми хімієтерапії підбираються залежно від типу пухлини. Наприклад, для аденокарциноми використовують препарати, які пригнічують ріст ракових клітин, натомість при лімфомах застосовуються інші протиракові комбінації.

Радіотерапія

Радіотерапія використовується рідше, ніж хірургія або хімієтерапія, оскільки тонка кишка чутлива до випромінювання. Її застосовують:

• для зменшення розміру пухлини перед операцією;
• для полегшення симптомів при локально поширеному або нерезектабельному раку;
• у комбінації з хімієтерапією для підвищення ефективності лікування.

Таргетна та гормональна терапія

Особливо актуальна для нейроендокринних пухлин (карциноїд). Препарати можуть:

• пригнічувати вироблення гормонів, що спричиняють симптоми;
• уповільнювати зростання пухлини;
• поліпшувати якість життя пацієнта, навіть якщо пухлина не піддається повному видаленню.

Комплексний підхід

Найбільш ефективним є поєднання методів: операція + хімієтерапія, інколи з додаванням таргетної терапії або променевого лікування. Це дозволяє максимально впливати на пухлину, зменшувати ризик рецидиву та поліпшувати прогноз.

Вибір конкретної схеми лікування завжди індивідуальний і базується на типі пухлини, її локалізації, наявності метастазів та загальному стані пацієнта. Сучасна мультидисциплінарна команда лікарів дозволяє підібрати оптимальний план лікування для кожного пацієнта.