Що таке пневматичні розподільники та які вони бувають?

Пневматичні розподільники призначені для управління рухом потоку робочого середовища (стисненого повітря або будь-яких інших газів) за рахунок відкриття одних вхідних та вихідних каналів та перекриття інших. У цій статті розглянемо, якими бувають пневморозподільники та які особливості вони мають.

Головними параметрами будь-якого розподільника є:

1. Кількість приєднувальних отворів (ліній). Зазвичай цей показник варіюється від 2 до 5, крім роз'єму, призначеного для подачі сигналу, що управляє. Залежно від типу використання ці лінії визначаються як "вхід" (подача повітря в пневморозподільник), "вихід" (перенаправлення в пневматичну систему) і "вихлоп" (скидання в атмосферу).
2. Кількість можливих позицій перемикання. Розрізняють двопозиційні та трипозиційні конфігурації розподільників. Трипозиційний тип, крім двох крайніх, має середнє положення і дозволяє здійснювати три варіанти комутації пневмоліній. Застосовується лише для п'ятилінійних пневморозподільників.
3. Нормальна позиція. Параметр вказує, в якому положенні знаходиться заслінка в момент відсутності керуючого сигналу. Нормально відкриті розподільники (АЛЕ) залишають у цьому випадку канал вільним, нормально закриті (НЗ) перекривають його, а бістабільні змінюють положення заслінки щоразу, коли надходить сигнал, що управляє, і залишаються в цьому положенні до наступного імпульсу. Трипозиційні розподільники можуть додатково здійснювати одну з таких функцій: закритий центр, відкритий центр або під тиском центр.

Позначення у каталогах виробників

Виробники в каталогах продукції найчастіше кількість ліній та позицій перемикання розподільника позначають цифрами, вказаними через дріб. Можливі варіанти: 2/2, 3/2, 4/2, 5/2, 5/3.

Наприклад, опис функції розподільника може виглядати як "3/2 (АЛЕ)", що вказує на трилінійний, двопозиційний, нормально відкритий розподільник.

Приєднання, витратні характеристики

Приєднання пневморозподільників до системи може здійснюватися двома способами: різьбовим (трубним) або стиковим.

• У першому випадку обладнання підключають за допомогою різьбових отворів у корпусі розподільника, розмір даного виду приєднань зазвичай варіюється від M3 до G1.
• Під час стикового монтажу повідомлення розподільника з пневмосистемою здійснюється через спеціальну монтажну плиту. Такий спосіб дозволяє проводити заміну обладнання без демонтажу трубопроводу.

При виборі розподільника важливо враховувати, що розмір отворів приєднання і розмір прохідного перерізу кожної конкретної моделі не можуть прямо вказувати на її пропускну здатність. Для точного визначення цієї характеристики застосовуються спеціальні розрахунки.

Управління пневморозподільниками

Існує кілька різних способів керування пневмосистемою, причому кожна базова модель розподільника може бути оснащена будь-яким з наведених нижче елементів, залежно від завдань та умов експлуатації.

• Механічне керування. До цього типу належать такі типи кінцевих вимикачів, як штовхач (плунжер), ролик та роликовий важіль. Управління відбувається за рахунок зміни положення вузлів, що рухаються в системі. Повернення пристрою здійснюється за допомогою механічної пружини.
• Ручне керування дозволяє переключити розподільник без подачі електричного керуючого сигналу. Для цього використовуються такі елементи як кнопка, тумблер, педаль або ключ.
• Пневматичне керування  відбувається завдяки повітрі, поданому в керуючий канал розподільника. Перемикання позиції залежить від тиску керування безпосередньо на золотник.
• Електромагнітне керування здійснюється за допомогою подачі електрики на соленоїд. Електромагнітне поле, що виникло в результаті цього, впливає на металевий якір, який своїм переміщенням створює керуючий сигнал.